Чудеса України

Національний історико-архітектурний заповідник "Кам ' янець "

Розташований в Кам'янці-Подільському Хмельницькій області. Ще 23 березня 1928 у Харкові Рада Народних Комісарів УРСР видала Постанову «Про оголошення замку-фортеці в місті Кам’янці-Подільському державним історико-культурним заповідником». Відповідно до цієї Постанови замок у межах старовинних його стін і земляних валів з усіма старовинними фортечними спорудами, Руською та Польською брамами, вежею Стефана Баторія було оголошено державним історико-культурним заповідником і передано з усім майном, що мало історико-культурне значення, у відання наркомату освіти УРСР.

Проголошення фортеці заповідником стало важливим, але тільки першим кроком до визнання заповідною всієї території Старого міста. Але поки це сталося, місто зазнало непоправних утрат: більшовицька влада ще до війни стерла з лиця землі низку прекрасних храмів: Вірменський Миколаївський, Іоанно-Предтеченський, Казанський, Троїцький у Старому місті, Олександра Невського — на Новому плані.

Чимало пам’яток було пристосовано під потреби виробництва. Так, 1959 створюваний електромеханічний завод розмістили в приміщеннях колишнього Кармелітського монастиря. З перших повоєнних років ткацька фабрика експлуатувала будинок Подільської духовної семінарії, тютюнова – фортечні казарми, а швейна фабрика і досі на повну потужність використовує будинок окружного суду.

20 лютого 1967 Рада Міністрів УРСР видала Постанову, в якій, зокрема, передбачено створити історико-архітектурний заповідник у Кам’янці-Подільського (інші міста, названі в постанові — Київ, Львів, Луцьк, Білгород-Дністровський, Новгород-Сіверський).

Указом Президента України від 30 квітня 1998 Кам'янець-Подільський ДІАЗ перетворено на НІАЗ «Кам’янець».

14 жовтня 1998 Міністерство культури й мистецтв, а наступного дня Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики затвердили (за поданням Хмельницької облдержадміністрації) Положення про НІАЗ. Згідно з цим Положенням, НІАЗ «Кам’янець» є національним закладом культури у підпорядкуванні Хмельницької облдержадміністрації. А основними завданнями НІАЗу є охорона належних йому об’єктів, організація реставрації та використання пам’яток, регенерація архітектурного середовища, пам’яткоохоронна, науково-дослідницька, культурно-освітня робота для популяризації містобудівельної архітектурної спадщини Старого міста як національного культурного надбання.

Києво-Печерська лавра

                            Одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури.

Від часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 р. Києво-Печерська обитель була центром православ'я у Київській Русі. Ставропігія Константинопольського патріарха (1592—1688); 1688 року монастир отримав статус лаври.

Разом із Софійським собором внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. На території лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, якому було надано статус національного у 1996 році. Монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври знаходиться на території Нижній лаврі. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів. У теперішній час пам'ятка перебуває під юрисдикцією Національного заповідника.

Національний дендрологійний парк «Софіївка» 

Парк, науково-дослідний інститут Національної академії наук України. На сьогодні — це місце відпочинку. Щорічно його відвідують близько 500 тисяч людей. Площа — 179,2 га.

«Софіївка» є пам'яткою краєвидного типу світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII — першої половини XIX століть. Тут росте понад 2000 видів дерев і кущів (місцевих і екзотичних), серед них: таксодіум (кипарис болотний), сосна Веймутова, тюльпанове дерево, платан, гінкґо, смерека та багато інших. Колективом парку видано каталог рослин, в якому нараховується 1994 таксони, з них 1220 деревних і кущових порід та 774 трав'янистих рослин, в тому числі 25 таксонів ліщин, 24 — буків, 41 — ялин, 44 — ялівці, 100 — ліан, 320 — троянд, 57 — рододендронів, 376 — ґрунтопокривних та 98 — квіткових рослин. Колекційний фонд парку в 2007 році нараховував 3323 таксонів, з них: 546 деревних, 1557 кущових, 115 ліан, 1212 трав'янистих рослин, з них 914 інтродукованих та 246 аборигенних.

Парк розташований у північній частині міста Умань Черкаської області, обабіч ріки Кам'янки, за адресою — вулиця Київська, 12-а. З 1980 року директором дендропарку є член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор Іван Косенко. У 1985 році мала планета № 2259 отримала назву «Софіївка» на честь уманського парку. Одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури.

Від часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 р. Києво-Печерська обитель була центром православ'я у Київській Русі. Ставропігія Константинопольського патріарха (1592—1688); 1688 року монастир отримав статус лаври.

Разом із Софійським собором внесена до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. На території лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, якому було надано статус національного у 1996 році. Монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври знаходиться на території Нижній лаврі. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів. У теперішній час пам'ятка перебуває під юрисдикцією Національного заповідника.

Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський собор
Християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури та монументального живопису 11—18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Міститься на території Софійського монастиря, є складовою Національного заповідника «Софія Київська» (крім монастиря, до цього заповідника належать Золоті Ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква в Києві та Судацька фортеця).

Собор, як головний храм держави, відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Святої Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання, були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.

Херсонес Таврійський 
Старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя).

23 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Херсонес Таврійський був включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. До списку була також внесена і хора — сільськогосподарська округа навколо Херсонесу.

  Хотинська фортеця 

Фортеця XIII–XVIII століть у місті Хотині на Дністрі, що у Чернівецькій області, Україна. Сьогодні «Хотинська фортеця» є Державним історико-архітектурний заповідником.

Хортиця 
Найбільший острів на Дніпрі, розташований у районі міста Запоріжжя, нижче Дніпровської ГЕС. Унікальний природний та історичний комплекс. Хортиця є одним із Семи чудес України.

На північній стороні острова був останній дніпровський поріг. Хортиця витягнута із північого-заходу на південний-схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3000 га. Острів до останнього часу зберігав ліси в прибережних балках, а в післявоєнні часи був заліснений лісовим господарством в північній частині, де ґрунти є піщаними. В південній частині зберігається степ з багатьма реліктовими видами рослин, які збереглися тільки на острові, але в давнину зростали на всій території півдня України.